Автор: Panianka Lviv
Персонажі: жінка, оповідач
Рейтинг: G
Жанр: філософія, психологія
Публікація: Якщо комусь це буде потрібно і ви захочете кудись викласти - напишіть мені про це. Я хочу побачити цю людину, якій сподобалась моя маячня.
Від автора: Моя бабуся розповіла про свою хорошу подругу молодості, вона не була гарна, але її ласкавий характер був відомий на все село. Ця історія вразила мене, тому я спробувала її хоч трішки відтворити у потоці своїх емоцій та цих літерах.
Вона ніколи не була гарною.
Великий ніс, маленькі очі якогось незрозумілого кольору, рідке волосся та високий лоб ніяк не маскувались, не додавали їй краси. Важко було сказати, чи щось могло виправити її зовнішність. Косметика, дорогий одяг нічого не змінювали. Величезний ніс , немов клюв найбільше був помітний. Мати природа ще раз доводила те, що проти неї маскування не допоможе. Риси обличчя викликали відразу, та вона, здається, й не переживала на рахунок цього. Терпіла знущання і навіть не плакала.
Вона ніколи не була гарною.
Незграбні рухи дратували, могла впустити чашку, не втримати у руках кастрюлю, і коли я на неї кричав - вона тихо йшла, не сказавши ні слова про мій гнів. Вона мирилась зі становищем. Я ніколи не прощу собі те, як я зривався, як міг і ляпаса дати їй, як в очі казав те, наскільки вона негарна.
Вона ніколи не була гарною.
В житті їй неталанило, у неї не було грошей, щоб хоч щось в собі змінити. Ця жінка вже звикла так жити. Люди, що не знали її - обходили стороною. Вони не знали яка у неї широка та красива душа.
Вона ніколи не була гарною.
Але її ласкавий, ніжний характер заворожував всіх. Вона ніколи не відмовляла у допомозі, ні разу не пройшла біля того, хто потребував так її допомоги. Могла останнє віддати. Щодня була у церкві і всі так радісно її зустрічали, чекали і на хорах уважно слухали ,як вона веде перший голос.
Саме вона була головою церковної громади. Я ніколи не мав проблем, бо їх могла враз вирішити вона. В просьбах їй не відмовляли. Улюблениця на все село.
Вона ніколи не була гарною.
Я не знаю, чому я одружився з цієї жінкою. Не скажу, що вона така важлива мені була, просто це було щось світле у моєму прогнилому світі. Це більше був шлюб по розрахунку. Їй зв'язки мені допомагали у праці. Я витримував насмішки своїх друзів, як йшов свататись до неї, що ж витримувала вона щодня? У нас не було і вже й не буде дітей. Але так не вистачає того затишку, який вона давала . Готувала завжди смачно, ні разу не перечила мені, завжди покірна, богобоязлива. Я пам'ятаю її у молитві.
Вона ніколи не була гарною.
Але чомусь її мені не вистачає. І після 10 років , які ми провели разом, ми хоч трохи зблизились, стали менш чужими. Але ні . Вона чужа для всіх. Власна матір відвертала погляд від неї. Зараз вже не скажеш нічого. Її більше немає.
Вона ніколи не була гарною.
І не дивлячись на це, мені здається, я все ж її кохав. Прокляни мене Господи.
Персонажі: жінка, оповідач
Рейтинг: G
Жанр: філософія, психологія
Публікація: Якщо комусь це буде потрібно і ви захочете кудись викласти - напишіть мені про це. Я хочу побачити цю людину, якій сподобалась моя маячня.
Від автора: Моя бабуся розповіла про свою хорошу подругу молодості, вона не була гарна, але її ласкавий характер був відомий на все село. Ця історія вразила мене, тому я спробувала її хоч трішки відтворити у потоці своїх емоцій та цих літерах.
Вона ніколи не була гарною.
Великий ніс, маленькі очі якогось незрозумілого кольору, рідке волосся та високий лоб ніяк не маскувались, не додавали їй краси. Важко було сказати, чи щось могло виправити її зовнішність. Косметика, дорогий одяг нічого не змінювали. Величезний ніс , немов клюв найбільше був помітний. Мати природа ще раз доводила те, що проти неї маскування не допоможе. Риси обличчя викликали відразу, та вона, здається, й не переживала на рахунок цього. Терпіла знущання і навіть не плакала.
Вона ніколи не була гарною.
Незграбні рухи дратували, могла впустити чашку, не втримати у руках кастрюлю, і коли я на неї кричав - вона тихо йшла, не сказавши ні слова про мій гнів. Вона мирилась зі становищем. Я ніколи не прощу собі те, як я зривався, як міг і ляпаса дати їй, як в очі казав те, наскільки вона негарна.
Вона ніколи не була гарною.
В житті їй неталанило, у неї не було грошей, щоб хоч щось в собі змінити. Ця жінка вже звикла так жити. Люди, що не знали її - обходили стороною. Вони не знали яка у неї широка та красива душа.
Вона ніколи не була гарною.
Але її ласкавий, ніжний характер заворожував всіх. Вона ніколи не відмовляла у допомозі, ні разу не пройшла біля того, хто потребував так її допомоги. Могла останнє віддати. Щодня була у церкві і всі так радісно її зустрічали, чекали і на хорах уважно слухали ,як вона веде перший голос.
Саме вона була головою церковної громади. Я ніколи не мав проблем, бо їх могла враз вирішити вона. В просьбах їй не відмовляли. Улюблениця на все село.
Вона ніколи не була гарною.
Я не знаю, чому я одружився з цієї жінкою. Не скажу, що вона така важлива мені була, просто це було щось світле у моєму прогнилому світі. Це більше був шлюб по розрахунку. Їй зв'язки мені допомагали у праці. Я витримував насмішки своїх друзів, як йшов свататись до неї, що ж витримувала вона щодня? У нас не було і вже й не буде дітей. Але так не вистачає того затишку, який вона давала . Готувала завжди смачно, ні разу не перечила мені, завжди покірна, богобоязлива. Я пам'ятаю її у молитві.
Вона ніколи не була гарною.
Але чомусь її мені не вистачає. І після 10 років , які ми провели разом, ми хоч трохи зблизились, стали менш чужими. Але ні . Вона чужа для всіх. Власна матір відвертала погляд від неї. Зараз вже не скажеш нічого. Її більше немає.
Вона ніколи не була гарною.
І не дивлячись на це, мені здається, я все ж її кохав. Прокляни мене Господи.
-
-
13.05.2014 в 00:31Гарно.
-
-
14.05.2014 в 17:58